14 лютого День святого Валентина – одне з найромантичніших та  найбільш  очікуваних свят! У всьому світі його відзначають як день закоханих: хлопці та дівчата, чоловіки і жінки обмінюються валентинками- вітальними листівками у формі сердечок, освідчуються в коханні. 

Ми, українці щодня освідчуємося нашим воїнам-захисникам, яких зазвичай навіть ані разу не бачили. Ми закохані платонічно в тих, котрі щодня доводять, свою  любов, відданість неньці Україні. На полі битви – захисники, воїни. Вони сміливі, мужні, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають Батьківщину. Нашим хлопцям щодня доводиться відбивати атаки, мерзнути під відкритим небом, за сотні, тисячі кілометрів від своїх домівок. Звичайно кожному  хотілося би  саме такого дня бути в дома  біля своєї родини, але нажаль не всі мають таку можливість. Але хто як  ми потурбуємося про наших захисників, любов та теплота дитячих сердець не дасть солдату відчути себе самотнім в День Святого Валентина.

Не залишилася байдужою шкільна родина в Миролюбівці (Видвиженець)  і цього разу. Напередодні Дня закоханих, педагогічний та учнівський колективи провели благодійну акцію «Зігрій теплом солдата!».  Зібрано чай,  каву, печево, солодощі,  виготовили  поробки у вигляді сердечок, вітальні листівки. Учні та батьки залюбки прийняли участь, найактивнішими виявилися учні 1-3  та 5-6,8-9,11класів, найбільший внесок зробили родина Мовчана Владислава учня 11 класу та як завжди директор школи Лаудін Микола Борисович з дружиною Лаудіною Наталією Миколаївною (вчитель словесності). Вдячність також хочеться висловити класним керівникам: Дерило Людмилі Володимирівні, Дерило Аліні Сергіївні, Мовчан Тетяні Миколаївні, Маслак Тетяні Григорівні,  які протягом тижня до пізнього вечора разом з учнями готували сувеніри, оберіги.  Зібрану допомогу 10 лютого було передано представнику волонтерської організації «Прометей» Сергійчуку Руслану, вихідними днями зібрану допомогу відправлять до зони АТО, яку наші хлопці отримають саме 14 лютого.

В листівках були слова вітання і слова вдячності воїнам, які ми ще раз передаємо через нашу «Присамарську ниву»

«Тобі, дорогий воїне, випала місія відстоювати цілісність України, зупиняти руйнацію щоденно і щосекундно.. Завдячуючи тобі, ми не чуємо вибухів, не тікаємо в підвали, ховаючись від чергових обстрілів. Продовжуємо працювати, навчатися, виховувати дітей, радіти першому промінчику сонця й чистому небу над нами. Але, повір, серце кожного боляче стискається, коли в новинах знову повідомляють про нову втрату чи поранення захисника. І з якою гордістю воно вистукує, коли розповідають про вчинки, гідні наслідування, стійкість, хоробрість, взаємопідтримку. Ми віримо в перемогу, віримо в тебе, Герою!

Пам'ятайте, ми разом з Вами! Вся Україна стала перед Вами на коліна та молиться за Вас!

         Ми впевнені, що зовсім скоро ти переступиш поріг рідного дому, обіймеш кохану дружину, візьмеш на руки маленьку доньку чи сина, поцілуєш заплакане, вистраждане обличчя матері. Обов’язково помітиш, якими дорослими стали очі твоїх дітей, як багато з’явилося зморшок і сивого волосся у мами. Рідні чекають на тебе…
         Благаємо: повертайся, будь ласка, живим! Нехай ворожі кулі оминають тебе. Адже ти гордість України, ти — її цвіт! Нехай нарешті наступить мир!»

         Ми дуже цього хочемо!

                                                        Т.В.Верас

                                               педагог-організатор Миролюбівської ЗОШ.